с.Чортория
Чортория - село, яке розташоване в Кіцманському районі, Чернівецької області. Відстань до обласного центру 39 км. Населення – 758 мешканців. Чортория, від слов’янського слова кріт.Населиння виводить ім’я чорт,а також від прізвища Чарторийський.
Населиний пункт лежить на правому березі Черемошу і біля дороги на Зеленів – Вашківці – Вижниця. Чортория - станція місцевої залізниці Неполоківці – Вижниця. Тут є замок-палац, дерев’яна церква, лебедині озера. Чортория – батьківщина український кіноактора, сценариста і режисера Івана Васильовича Миколайчука. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно. Жоден українським фільм 60 – 70х років ХХ століття не обходився без його участі. Ось що казав про Миколайчука Сергій Параджанов: «Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко». Іван Миколайчук народився 15 червня 1941 року у Чорториї, помер 3 серпня 1987 року у Києві. За своє життя зіграв ролі у багатьох фільмах, найвідоміші серед яких роль Тараса Шевченка («Сон», 1964 рік), Івана («Тіні забутих предків», 1964 рік), Давида Мотузки ("Бур'ян", 1966 рік), Василя («Пропала грамота», 1982 рік), Петра («Білий птах з чорною ознакою», 1971 рік). В останньому він був також співавтором сценарію. Крім того, у 1979 році Миколайчук поставив фільм «Вавилон-ХХ» за романом Лебедина, в якому він був також автора музичного оформлення та зіграв роль Фабіана, а у 1982-му – кінострічку «Така пізня, така тепла осінь» у співавторстві з В.Коротичем. В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців, проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли. Тодішні комуністичні вважали його націоналістом. А державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно у 1984 році. В Чорториї діє садиба-музей Івана Миколайчука. Щоб потрапити по неї, треба біля автобусної зупинки звернути з траси праворуч. На трасі є дороговказ з надписом «Музей». Ідемо за вказаним напрямом і біля нової церкви повертаємо праворуч на вулицю, що названа на честь видатного актора. Незабаром побачимо праворуч на пагорбі традиційну українську дерев’яну хатинку з типовим парканом. Це і є потрібна нам садиба. Те, що ми бачило зараз – наукова реконструкція хати, де жила родина Миколайчуків, виконана у 1991 році. Наступний цікавий об’єкт Чорториї знаходиться у західній частині села. Мова йдеться про один з найкрасивіших та найстаріших на Буковині палаців. Проте питати мешканців села про його місцезнаходження марно. Спитайте краще, де знаходиться психоневрологічний диспансер, і місцеві жителі з радістю покажуть вам одноповерхову будівлю з триярусною башточкою, що знаходиться на території парку. Точну дату побудови палацу ніхто не знає. У переліку місцевих пам’ятків архітектури Чернівецької області палац датовано ХІХ століттям. Проте в інших джерелах визначена інша дата його побудови: кінець XVII – початок XVIII століття. Також є невизначеність і з його назвою. У вищезазначеному переліку пам’ятка значиться, як «Палац Манеску». Цілком ймовірно, що румунський багатій Манеску не був першим власникам цього дива. Перекази кажуть, що раніше палацом володів польський феодал, якій програй його у карти. Як би там не було, але до сьогоднішнього для до нас дійшла унікальна мурована пам’ятка минулих століть – палац у еклектичному стилі неоготичними отворами вікон головного порталу, класицистичною статуєю над портиком і красунею-вежа з багатьма декоративними башточками на бані в румунському стилі. В селі діє стара, класична буковинська, «хатнього» типу з характерною боковою прибудовою до бабинця. Побудована у 1749 – 1750 роках і освячена на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
В селі є такі заклади: медичний заклад, навчальний заклад, клуб, бібліотека, краєзнавчий музей.
Основне населення українці. Мешканці села займаються землеробством і тваринництвом, підприємницькою діяльністю та працюють в різних закладах.
Органи місцевого самоврядування Брусницька сільська рада.
Покриття мобільним телефонним зв’язком: МТС, Київстар, Life, Beeline, Jeans, Djuce.
