КІЦМАНЬ 600

13 грудня православні християни відзначають свято на честь святого апостола Андрія Первозванного.

Андрій — один із дванадцяти апостолів, який перший був покликаний Христом в його апостоли, тому в православній традиції й називається Первозваним.

При народженні Андрія, а це перша половина I століття, місто Віфсаїда, йому зразу пророчили велике майбутнє та велике страждання за християнську віру.  

З юних років Андрій надавав перевагу духовним, вічним цінностям і тому коли почув проповідь Іоанна Хрестителя про покаяння, став його учнем. Андрій відразу пішов за Христом. Потім Андрій покликав свого брата Симона, якого пізніше Господь назвав Петром, тобто Скелею. Андрій став першим послідовником Ісуса Христа, тому й одержав найменування Первозваний.

Апостол Андрій, як і інші апостоли, був свідком проповіді Ісуса Христа. Андрій бачив страждання Спасителя, Його смерть і Воскресіння. В кінці своєї подорожі апостол з берегів Понту через Пропонтиду перейшов до Фракії, а потім до Греції.

Вірний своєму імені, що грецькою означає "мужність" Андрій прийняв муки ради Христа. У місті Патри він був розіп'ятий при римському імператоі Нероні у 60 році за наказом проконсула Егея (Егеата) на Х-подібному андріївському хресті.

Кіцманщина має великий прошарок, культури багатьох століть вшанування, пам’яті одного з християнських свят, апостола Андрія. В же стало доброю традицію, що в цей день надвечір на Андрія відбувається цілий народний обряд. Веселі андріївські та катерининські вечорниці припадали на період 40-денного Пилипівського посту і, отже, суперечили християнській моралі. Але спроби духовенства подолати цю традицію були без успішними.

Андрія – молодіжне свято. Вже у минулому столітті молодіжні ворожіння втратили свою магічну функцію і перетворились на традиційні ігри, що супроводжувались сміхом і жартами. Для свята Андрія є характерною певна "карнавальна свобода". У цю ніч, як і в новорічну, негласно дозволялися деякі прояви антигромадської поведінки, які в інший час гостро засуджувалися і навіть підлягали покаранню за звичаєвим правом. У ролі "порушників порядку" звичайно виступали парубки та підлітки.

Набір типових андріївських жартів не вирізнявся особливою вибагливістю: парубки знімали з воріт хвіртки і ховали, підпирали кілком двері хати, вилазили на стріху і затикали комин, пускали в димар горобців тощо. Особливо звитяжним вважалося вміння підняти воза і поставити його на чиюсь хату. Такі ритуальні безчинства творили здебільшого на подвір'ях, де були дівчата на порі.

На Буковині свято Андрія принаймні від початку нашого століття вважалося основним і найсприятливішим часом для дівочої ворожби. Всі обряди виконувалися ввечері, а то й опівночі напередодні Андрієвого дня. Уявлення про репертуар цього свята в другій половині 1910-х років дають спогади місцевих старожилів. Для ворожби збиралися разом дівчата і почергово виконували ряд обрядів: випікали з кукурудзяної муки паляничку (воду наношували з криниці ротом), а для завершення дійства кликали собаку; із зав'язаними очима вибирали дев'ятий кілок у плоті; кидали постіл або черевик почерез хату; "запитували" у свині, через скільки років слід сподіватися весілля; "перев'язували вулицю" і пильнували, хто з парубків перейде першим; зі свічкою намагалися розгледіти на дні криниці зображення судженого.