КІЦМАНЬ 600

Свята великомучениця Катерина була дочкою грецького царя Ксантоса. Її життя припадає на кінець ІІІ – початок ІV ст. – період найтяжчих гонінь на християн за часів імператора Максиміана.

Місто Олександрія, де мешкала родина царя, вважалася тоді справжнім центром наук та мистецтв. Здібна та допитлива дівчина вивчила філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час лікарів, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і через неї дівчина познайомилася з християнським вченням, що справило на неї надзвичайне враження. Завдяки розумові та обізнаності в багатьох науках Катерина обернула до християнської віри багатьох людей і завжди перемагала в спорі з язичницькими філософами.

Усе це разом із рідкісною вродою зробило дівчину надзвичайно гордою, і серед чоловіків вона не знаходила собі рівних. Коли ж підійшов час виходити заміж, батьки почали шукати для доньки нареченого, але вона й слухати не хотіла про нього й одного разу сказала: «Якщо Ви наполягаєте, я вийду заміж. Але знайдіть мені такого юнака, який буде подібний до мене у чотирьох обдаруваннях, якими я, як Ви запевняєте, перевершую всіх інших дівчат. Хай він буде рівний мені в благородстві, красі, багатстві та розумі; якщо ж нього буде відсутній хоча б один хист, він невартий мене». Довго шукали батьки жениха для своєї дитини, але все було даремно. За порадою вони звернулися до одного старця, який давно довідався про високі моральні якості Катерини і вирішив схилити її до «пізнання Христа, царя небесного». Ось що він сказав дівчині: «Знаю тільки одного прекрасного юнака, який, без сумніву, перевершує тебе в усіх обдаруваннях, про які ти казала; краса його перемагає сяйво сонця, премудрість його – це все, що створене: живе та неживе; багатства скарбниці його можна роздати всьому світові, і від цього воно не зменшиться, а стане більшим; благородство ж його невимовне».

Образ юнака, так велично змальований старцем, схвилював Катерину настільки, що з цього моменту вона думала тільки про нього та мріяла стати його дружиною. Благочестивим життям та молитвами дівчина досягла такого стану, що їй дано було побачити в чудесному видінні цього прекрасного юнака, тобто самого Ісуса Христа. Він подарував дівчині обручку і сказав їй: «З цього дня приймаю тебе в наречені вічні; та не буде в тебе віднині жениха земного».

Сталося так, що заручитися з красунею Катериною зажадав сам імператор Максиміан – язичник, який приїхав до Олександрії й закохався в дівчину. Проте, Катерина не тільки не зрадила Ісусові, але й привернула до нього імператрицю, улюбленого полководця імператора з його охоронцями, а також філософів.

Усі послідовники Катерини прийняли мученицьку смерть. Жорстоко страчено і її саму.

Місце страти великомучениці Катерини й сьогодні показують в Олександрії туристам. Давні християни міста встановили мармурову колону, на які висікли зображення святої великомучениці. І зараз ця колона стоїть у храмі Святого Сави.

В Україні ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називали святом «дівочої долі». Сподіваючись на розуміння й допомогу святої, жіноцтво просило її про щасливий шлюб та злагоду в сім’ї.

З днем пам’яті християнської святої Катерини в молоді, насамперед, пов’язане ворожіння. У минулому напередодні цього дня парубки цілий день постували, щоб Бог послав їм добру жінку. В дівчат існував такий звичай: рано-вранці, поки сонце не зійшло, вони йшли в садок та зрізували там гілочку вишні, потім ставили її у воду та спостерігали. Якщо до дня святої Меланки (13 січня) вишня зацвіте – прикмета добра, значить, і доля дівоча цвістиме; засохне гілка – доля відвернулася.